Далі наводимо цитати із вказанням джерел, де можна подивитися повний текст.
«Газета [33 канал] переросла в медіакорпорацію, і тепер до неї входить видавництво «Регіна», де ми друкували до війни власну та ще понад сто газет, рекламне агентство тощо. З колишніх засновників залишилась я [Тетяна Редько] й Анатолій Жучинський.
Наша газета 31 рік, у тому числі і з початку війни, виходила вчасно і регулярно. Знаю, що лише 20% друкованих ЗМІ не припинили виходити в Україні після повномасштабного вторгнення росіян.
24 лютого вийшов перший воєнний номер нашої газети. Ми почали роботу о пів на п’яту ранку на сайті «33-го». У той час, коли більшість людей збирали тривожні валізи, ми строчили матеріали, бо ж треба випустити номер! Вирішили, що це наш фронт і ми його не покинемо…
Щодо реклами — зараз це суцільна катастрофа! В перший місяць її не було взагалі. Зараз немає реклами, тому й збитковими стали чи не всі видання.
Фінансовий стан першого місяця війни — збитки 60 тисяч гривень. Ми покрили це власними грішми засновників. Хтось би з бізнесменів сказав, треба негайно припиняти випуск газети. Так вчинив багато хто: мовляв, війна, зобов’язань перед передплатниками виконувати не треба. Ми так не змогли.
Що ж до друку інших видань у нашому видавництві [друкарня «Регіна»], то кількість їх різко впала в перші місяці війни. Ми друкували більшу частину газет Житомирщини і Київщини, які тепер не виходять. Половина навіть не забрали свої наклади, не розрахувались — бойові дії, окупація. Декого з партнерів і колег уже в живих немає… Отримавши виручку від передплати, ми заплатили за рік постачальнику паперу ще за старою ціною — вдвічі дешевше, ніж зараз. А тепер ні грошей, ні паперу… Наче жахливий сон.
Передплата на цей рік закінчилась на початку січня, і триває зараз на півріччя, як і в усіх газет, які виходять. Це централізовано робить «Укрпошта». В час повномасштабної війни зрозуміло, що передплатна кампанія йде важко.
Щодо «Укрпошти» і нашого майбутнього в мене особлива думка, бо влаштовувати війни з монополістом, яким є «Укрпошта», малоефективно. Треба на рівні держави виробити політику, яка існує в Італії, Франції, Німеччині та інших країнах, де держава дотує близько 40 % кожного передплаченого примірника друкованих ЗМІ. І тоді не буде драконівських розцінок, бо держава регулюватиме й цей ринок.
Може, це унікальний випадок, але в ці найстрашніші місяці ми вижили саме завдяки консолідації з місцевою поштою. Бо ми саме через поштові відділення в кожному селі чи місті області продаємо щомісяця 60 тисяч примірників газети. Так, нас не задовольняють 42% від кожного примірника, який вони беруть від продажу, але це стало рятівною соломинкою.
В Україні був єдиний Жидачівський паперовий комбінат, який забезпечував папером нашу поліграфію. Але чомусь його продали бізнесмену з Росії. Що це була одна із продуманих далекосяжних диверсій, побачили згодом. Його порізали на метал із дозволу держчиновників і всіх газетярів підсадили на російський папір. Ми від нього відмовились, але єдиною альтернативою була Білорусь. Тепер і від неї відмовились. Залишилась Європа. А це відразу стрибок цін удвічі. Отже, вартість передплати має зрости вдвічі. Але ми пережили за час 90-х інфляцію в 10000 разів! То сподіваємось і це здолати».
В одному з районів Харківщини виявлено російський мобільний комплекс технічних засобів інформаційного забезпечення на базі броньованої машини «Тигр». І цей «бойовий зомбоящик» має широкий функціонал та набір апаратури: безпровідні комплекти для зйомки сюжетів, сервери для зберігання відео, супутниковий зв’язок для передачі відзнятого відеоматеріалу, гучномовці та пристрій для друкування листівок.
В арсеналі армії РФ є і більш архаїчні за своєю конструкцією «бойові зомбоящики».
Наприклад, у рашистів є одразу декілька типів польових друкарень – комплекс БПК-63МКЛ, поліграфічні комплекси «Журналист» та АТОФ-97 або ж взагалі цифрові друкарні ПЦТ-07.
На полицях українських магазинів все ще присутня велика кількість російськомовних видань.
Українські видавництва продовжують видавати книги російських авторів, пише активіст Олег Слабоспицький на своїй сторінці у Facebook.
За словами активіста, українські видавництва та друкарні допомагають російським книгам обходити санкції, щоб вільно продаватися у наших магазинах.
Активіст відзначив, що усіх російських книг, які йому вдалося знайти у київських магазинах, лише одна була видана безпосередньо у Москві. Він оприлюднив список видавництв та друкарень, які випустили у світ найбільше книг, із тих кількасот примірників, які йому вдалося знайти у столичних магазинах.
«Зараз часто можна почути думку, що час друкованої преси минув, і треба повністю переходити в Інтернет, – зауважує головний редактор газети «Городоцький вісник» Наталія Попович. – Ми теж створили свій сайт. Але я твердо переконана, що газета як форма медіа існуватиме й далі.
Я переконана, що рано чи пізно читачі захочуть знову взяти до рук газету. Ми не можемо зупинити випуск друкованого видання хоча б тому, що читачі вимагають цього не робити. Більше того, земляки, які захищають Україну від російської агресії, просять волонтерів привозити з собою і нашу газету, адже на лінії фронту не завжди є доступ до Інтернету. Тому ми намагаємося щотижня передавати «Городоцький вісник» на передній край. Цей інтерес до газети – ще один доказ, що друковані видання не відійдуть у минуле, а працюватимуть далі».
«Перші тижні війни ми працювали дистанційно. Газету не видавали: харківська друкарня не мала можливості працювати, – згадує головний редактор газети «Наш край» з Липової Долини Наталія Шутько. – Але ми маємо свій сайт «Липова Долина. News» і сторінку в Facebook. Особливу увагу приділяли Facebook-сторінці: давали різні матеріали, нагадували про себе, щоб люди не думали, що якщо війна, то й газети не буде. Адже ми маємо відносно непоганий тираж, який потрібно тримати».
З 25 березня, дати, коли редакція відзначила 90-річчя видання, «Наш край» знов видається – незважаючи на проблеми з друком і доставкою: Укрпошта в Сумській області на той момент ще не налагодила стабільну роботу. Отже, редакції було потрібно забезпечити доправлення газети в Липову Долину і розвезення її по селах.
«Номер було присвячено нашому 90-річчю. Нехай друк був не дуже якісний і замість звичних 12 сторінок вийшло лише 8, але, зважаючи на воєнний стан, і газета вийшла «воєнна», – розповідає Наталія Шутько. – Було приємно, що нам таке вдалося її видати і розповсюдити. Ми самі привезли її з друкарні в редакцію, посортували, а потім за підтримки місцевої влади, старост розвезли по селах».
Вперше за час, що минув від моменту початку повномасштабного вторгнення росії, вийшла друком черкаська газета «Козацький край».
«Добре, що наразі друкарня ще здатна забезпечити повноколірний друк, – говорить головний редактор «Козацького краю» Олег Островський. – Адже блокада морських портів України з перебоями закордонних поставок товарів створила серйозні перешкоди зокрема і для перспектив видавничої справи. А було б шкода, якби ми не змогли продемонструвати своїм читачам «Герб Перемоги» – малюнок першої шпальти, створений геніальним сучасним художником Олексієм Бондаренком – з гербами країн, які долучилися до допомоги Україні в протистоянні злобивому і примітивному ворогу всього цивілізованого світу…»
Газета вийшла друком у день проголошення України державою-кандидатом на вступ до Європейського Союзу. У свіжому (117-у за 10-річну історію видання) номері «Козацького краю» три шпальти присвячено історічним паралелям – перемогам над московитами козаків Сагайдачного і Виговського, спільним українсько-польським звитяжним походам на Москву, княжим дружинникам Києва, повстанцям Холодного Яру і сучасним воїнам ЗСУ, які борються проти одвічних ворогів України»
Головний редактор газети «Молодий буковинець», директор медіакомпанії «МБ» Богдан Загайський:
«Працювали й працюємо 24/7. З початку повномасштабної війни велику увагу приділяємо таким темам як волонтерський рух, життя переселенців, проблемам з якими зіштовхуються мешканці міста та області.
«Молодому буковинцю» вдалося зберегти колектив. Ми майже нікого не скоротили. Деякі працівники пішли служити в ТрО, ЗСУ. Щоб їх замінити, іншим працівникам доводиться працювати інтенсивніше та з більшим навантаженням. В даному контексті ми вирішили більше зусиль приділяти розвитку сайту, наших соцмереж та каналу на YouTube.
Проблемним же поки що залишається рекламний ринок. Та за останній місяць «Молодий буковинець» орієнтовно на 60% повернув попередні позиції.
Частиною нашого медіахолдингу є друкарня. Вона дещо втратила у газетному друці, але наростила на інших видах продукції. Друкарня для нас є суттєвою підмогою, щоб тримати медійну роботу на високому рівні. Щодо друкованих видань, то нам суттєво допомогла Асоціація незалежних регіональних видавців. Вона стала ініціатором пошуку різних каналів допомоги з Європи. Разом з іншими членами асоціації, ми отримали підтримку – 7 тонн газетного паперу. Це орієнтовно на місяць виходу «Молодого буковинця».
Зараз чекаємо ще одну партію і сподіваємося, що підтримка буде й надалі. Тож друковане видання тримає свої позиції, сподіваємося, що й надалі так буде. У нас навіть з’явилися ідеї запустити нові видання, бо у багатьох регіонах вони припинили вихід, й мережа з продажу друкованих видань дещо збідніла. Позаяк у нас є невелика мережа кіосків, бачимо, що попит є, а задовольнити його так, як це було до повномасштабної війни, немає змоги. Тож хочемо запустити нові нішеві видання та надати читачам більше якісного інформаційного продукту».
«Російські окупанти захопили цехи ПрАТ «Херсонська міська друкарня» і заявили, що збираються передати це приватне підприємство під «контроль держави» і виробляти свої агітки.
Про це повідомили пропагандистські російські телевізійні і телеграм-канали, передає Центр журналістських розслідувань.
Як йдеться в їхніх сюжетах, приватна міська друкарня найближчим часом відновить свою роботу, а сама російська «Військово-цивільної адміністрації» Херсонської області має «плани з її розвитку».
«Найближчим часом власники [друкарні] не повернуться, так? Тож друкарня, я думаю, перейде під контроль держави і поки її запустять від держави. Ми почнемо друкувати продукцію, яка потрібна херсонцям і місту», — заявив «прессекретар» так званої «адміністрації» Херсонської області Сергій Мороз.
ПрАТ «Херсонська міська друкарня» є приватною власністю Наталі і Михайла Новицьких. Останній є видавцем відомої на Херсонщині газети «Гривна». В цій же друкарні друкувалася більшість газет області. Всі вони припинили вихід в перший же день вторгнення російських військ на Херсонщину, 24 лютого.
Керувати приватною друкарнею окупанти збираються поставити херсонського пропагандиста Олега Грушка. Він адмініструє сайт «Надднепрянка», який з 24 лютого почав публікувати проросійські матеріали.
Передплата на журнал Print+
Ефективні рекламні можливості у Соціальній мережі поліграфістів
Наші послуги для поліграфістів
Передплата на Print+
"Поліграфія онлайн -- офлайн" у Viber
"Друкуймо разом" у Telegram
