Однак після того, як будівля заснованого в 1991 р. музею друку стала частиною готельного комплексу, його треба було кудись перемістити, і бажано на підготовлений грунт. Тим більше, що друк етикеток для банок із консервованими сардинами відіграє особливу роль у міжгалузевих стосунках.

Етикетки для консервів, виготовлені друкарнями Ставангарда

 

Архітектори з Eder Biesel Arkitekter попрацювали з приміщенням заводу, дизайнери іменитого Atelier Brueckner спроєктували оновлений інтер’єр, у результаті замість двох незалежних просторів виник єдиний виставковий комплекс IDDIS — від слова iddikett, «етикетка», на місцевому діалекті.

Завдяки численним замовленням від рибальських господарств, друкарням у Ставангері було чим зайнятися з кінця 19 ст. до 1950-х років, поки риба звідти активно експортувалася по всьому світу. Локація «Літографія в Ставангері» зачіпає саме цей важливий для тієї та іншої індустрії період, вказуючи на важливе значення літографічних машин у становленні друкарської справи.

Серед інших експонатів, там можна побачити відновлений зразок винаходу Алоїса Зенефельдера, кам’яну форму для перенесення зображення та автентичні друкарські валики.

До музею друку відвідувачі IDDIS потрапляють через медіа тунель із музею консервів, розглядаючи репродукції, зроблені у літографічний спосіб, та фотографії. Сотні зображень, від епохи наскельних малюнків до ери друкарських машинок і перших комп’ютерів, ведуть до центру цього всесвіту — верстата Йоганна Гуттенберга, який послужив поштовхом до зародження цілої промисловості. А лише на другому поверсі музею зібрано дюжину діючих раритетних друкарських машин. Щодня, крім понеділка, IDDIS відкрито для відвідувань.