Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи [Текст] / уклад.: П. О. Киричок, О. М. Величко, С. Ф. Гавенко, О. В. Зоренко, Т. Ю. Киричок, Т. В. Розум; передм. П. О. Киричка. — К.: НТУУ «КПІ», 2010. — Бібліогр.: с. 5-6. — 896 с. — ISBN 978-966-622-390-9

До редакції журналу "Принт плюс" надійшла рецензія Е. Т. Лазаренка, професора, доктора технічних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, та О В. Мельникова, кандидата технічних наук на видання "Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи". Розміщую у блозі зі скороченнями...

Додам, що "Принт плюс" намагається дотримуватися постулатів, викладених у цій рецензії... Ми не вживаємо такі неологізми як "ролевая печать", чудово розуміємо, чим відрізняється масса 1 м2 від щільності і "Шелкотрафарет" ми завжди замінюємо на "Трафаретная печать". Звичайно, користуючись усталеними "Офсет" та "Цифра" стаєш ближчим до поліграфічної спільноти, втім, звичайно, "Офсетная печать" звучить методологічно вірніше...

Для нас, здається, "Ритм столетий по-прежнему задает ротация", але не в тому сенсі, що вкладають сьогодні у термін "Ротация" деякі директори друкарень — для яких  "Ротачка" — синонім до "Рулонна машина". Втім, можно тривалий час розмірковувати на цю тему, але це чудово зробили вельмишановні Олександр Мельников та Едуард Тимофійович Лазаренко...

Справді, цікава рецензія... Раджу перечитати...

 

Розвиток друкарства сприяв розвиткові термінології й стандартизації в усіх галузях промисловості. І не випадково перший східноєвропейський друкований тлумачний словник «Лексикон славеноросскій...» підготував і випустив у світ Памво (Павло) Беринда у 1627 р. у друкарні Києво-Печерської Лаври. Памво Беринда був автором, редактором, ілюстратором і друкарем словника. Його ім’я стало відомим як архітипографа, що на той час було великою рідкістю, бо й тоді грамотне тлумачення іншомовних запозичень і власних термінів мало принципове значення. Технічна революція кінця XVIII — початку ХІХ ст. вимагала точних, зрозумілих, коротких назв процесів, машин, пристроїв, матеріалів та їх властивостей, професій і знань, тобто, чіткої та однозначної професійної лексики. ХХ століття надало нових поштовхів термінотворенню. Цією проблематикою сьогодні займаються навіть в комітетах ЮНЕСКО. Понад десяток вітчизняних науково-дослідних та навчальних закладів, серед яких Книжкова палата України ім. Івана Федорова; Інститут механіки ім. С. П. Тимошенка НАН України; Український мовно-інформаційний фонд НАН України; Асоціація «Надійність машин та споруд»; Державний інститут соціально-економічних досліджень; ДержНДІ «Система»; ЕКТІавтопром; Інститут прикладної інформатики; Інститут проблем математичних машин і систем; Інститут програмних систем; НацНДІ дизайну; НДІ «ВЕКТОР»; НДІ магнітних носіїв інформації; НДТІ приладобудування; НДПІхімпром; НТУУ «КПІ»; НУ «Львівська політехніка»; УкрАсоціація в галузі систем автоматизованої ідентифікації та штрихового кодування «СканА»; Українська академія друкарства; УкрДержНДІпластмас; УкрНДІ поліграфічної промисловості ім. Т. Г. Шевченка; УкрНДІ стандартизації, сертифікації та інформатики; УкрНДІ целюлозно-паперової промисловості розробляють терміни та їх визначення, що тією чи іншою мірою стосуються поліграфії та видавничої справи.

Виходили та виходять вітчизняні журнали з проблем видавничої справи та поліграфічної діяльності, а саме: «Наукові записки (Українська академія друкарства)» (видаються з перервами з 1939 року), «Поліграфія і видавнича справа» (з 1964 року), «Друкарство» (упродовж 1994–2006 років), «Вісник Книжкової палати» і «Упаковка» (з 1996 року), «Книжковий клуб +» (протягом 2002–2004 років), «PrintPlus» (з 2002 року), «Технологія і техніка друкарства» (з 2003 року).

Статистика вказує, що переважна більшість наукових термінів складається із двох або більше слів, тому інколи терміни більше схожі на визначення чи класифікаційні поняття. Наприклад, «фотополімеризаційноздатна композиція» — це типове визначення, що потребує короткого терміна. Багатослівні терміни роблять багатосимвольну термінологію незручною для процесу навчання у професійних навчальних закладах, оскільки навіть спеціалістові важко запам'ятати їх.  Сьогодні при творенні термінів надають перевагу так званим коротким формам. Поширеним способом творення їх є пропущення або перенесення тієї чи іншої ознаки й відповідно слова чи слів, що висловлюють цю ознаку в терміні, наприклад, «фотошар», «фотоплівка».

Останніми роками побачили світ тлумачні словники, що так чи інакше стосувалися видавничої справи та поліграфічної діяльності: «Короткий тлумачний словник поліграфічних термінів» за участю Ю. Ц. Жидецького (1996); «Реклама» Р. Г. Іванченка (1998); «Термінологічний довідник пакувальника» підготовлений за участю О. М. Гавви (1999); «Поліграфія та видавнича справа. Російсько-український тлумачний словник» укладений за участю Б. В. Дурняка (2000); «Українсько-російський та російсько-український словник-довідник з видавничої справи» Е. І. Огар (2002); «Словник книгознавчих термінів» за участю М. І. Сенченка (2003); «Тлумачний словник термінів целюлозно-паперового виробництва» С. М. Коваля та ін. (2005); «Норми української науково-технічної мови. Тлумачний словник термінів з видавничої, поліграфічної та пакувальної справи» за участю П. М. Таланчука, С. М. Яреми та ін. (2006). Відомі також окремі публікації з проблем термінотворення Д. В. Василишин, С. М. Гунька, В. Й. Запоточного, С. А. Нечай, В. З. Партика, О. Ф. Сокол, М. С. Тимошика та інших.

Друкарство як ремесло, а також як мистецтво і, водночас, галузь економіки, має цікаву історію, що охоплює багато країн і мов. У його термінологію увійшли різномовні терміни, що стали міжнародними і загально визнаними. Так в українську й російську видавничо-поліграфічну термінологію з латинської мови вкорінено такі поняття — гравірування, лініатура, макулатура, матриця, растр, формат, клавіатура, агрегат, прес, апарат тощо. З грецької походять — літографія, полімер, машина, репрографія та ін. З англійської — офсетний, лінотип, монотип, комп’ютер, дісплей, термінал, файл, порт і т.д. Багато з них стали однозначними для англійської, німецької, польської, болгарської, російської і української мов.

Однак, іноді однакові за звучанням терміни в різних мовах можуть мати різне значення. Те, що ми звикли називати «друкарською машиною», у деяких європейських мовах означає «апарат» або «прес (print press)». У нас, наприклад, «струминний друкувальний пристрій», натомість англійською — це «ink-jet-printer», щось на зразок «чорнильний прес». Інший приклад, слово «репринт» за формоутворенням (re — за латинською пере-, а print з англійської — відбиток) повинно означати передрук, перевидання, факсимільне видання. Однак, у деяких європейських країнах «репринтами» називають лише відтворені раніше видані книжки, що мають історичну цінність.

Відмінність змісту може бути і в тому, що саме фахівці різних сумісних галузей вкладають у те чи інше поняття, котре ще й в різних мовах може тлумачитися по різному. Наприклад, «плотность» (українською «щільність») у російській мові застосовується і у папірництві («плотность бумаги») для визначення ступеня однорідності (ущільнення) структури паперу, і в поліграфії («оптическая плотность») для оцінки відбитка, натомість, в українській щодо поліграфічної галузі прийнято «оптична густина», хоча це не співпадає з класичним тлумаченням фізичної характеристики як відношення маси матеріалу до його об’єму. Або поширений останнім часом серед папірників термін «пухкість паперу» — повна протилежність «щільності», але характеризує ту ж саму ступінь ущільнена структури паперу.

А буває й навпаки: російське «лист» українською в усіх галузях окрім поліграфії залишається листом: «листова фанера», «сталевий лист», а у нас у поліграфії папір вже буде «аркушевим».

Окремі терміни мають мовні синоніми — термінологічні варіанти, які у професійному тлумачному словнику повинні бути розшифровані і пояснені. Так, комп’ютер і калькулятор дослівно можна перекласти і як лічильник, і як рахівниця, але кожен з них уже має свою власну функцію. Абревіатура CtP (CTP, ctp) стала загальноприйнятою в усіх мовах і означає технологію виводу текстово-ілюстраційної інформації з комп’ютера на матеріал друкарської форми за допомогою певного апаратно-програмного забезпечення (computer-to-plate). Однак, є й інші варіанти розшифровування CtP — computer-to-press — вивід інформації з комп’ютера на матеріал друкарської форми, що знаходиться безпосередньо у друкарській машині. А також, computer-to-print — вивід з комп’ютера безпосередньо на задруковувану основу без виготовлення друкарської форми.

Дистрибутори, ділери, торговельні агенти з постачання та упровадження технологій, техніки й матеріалів, найчастіше, є фахівцями-економістами, а не тої чи іншої з галузей. Це стало однією з причин появи маси некоректних термінів у побуті і промисловості. Так, термін «цифровий» став дуже популярним, хоча у нас раніше усталеним був «числовий». Однак, сьогодні цим терміном визначають не лише технологічні процеси, а й устаткування і, навіть, матеріали. Як можна пояснити значення «цифрова друкарська машина», ще більш дивно звучить «цифрова друкарська форма». Суть процесу не у «цифровому» друці, а у тому, що відбувається кодування текстово-ілюстраційної інформації, яка потім декодується і за допомогою того чи іншого способу друку створюється відбиток.

Інший приклад. Рекламодавці іноді у такому захваті від свого товару, так захоплені його перевагами над існуючими на ринку аналогами, що створюють в уяві «безпроцесні технології (форми, пластини)». Якщо є технологія, тож повинен бути і процес, бо технологія — це процес, а безпроцесної технології в природі не існує.

Непрофесійність деяких «фахівців» приводить до того, що вони ніяк не можуть відмовитися від застарілого, неправильного навіть з історичної точки зору, терміну. Так, на наших очах у черговий раз реанімується термін «шовкотрафарет», який часто зустрічається у спеціалізованих виданнях. Термін виник у часи, коли форми трафаретного друку виготовляли із шовкової тканини. Проте, вже впродовж ста років для виготовлення форм застосовуються синтетичні тканини та металеві сітки, а останні 20 років — технологія лазерного гравіювання металевих циліндрів, але від «шовкотрафарету» широкому загалу відмовитися важко. Теж саме спостерігається із терміном металографічний друк, що нині поширюється як «інтагліо друк», від назви способу виготовлення друкарської форми глибокого друку англійською мовою та способу отримання відбитку з неї.

До використання невідповідних термінів приводить також незнання стандартів, у тому числі й нових. Наприклад, часто використовують терміни «щільність паперу» або «поверхнева щільність паперу» для визначення маси аркуша паперу площею один квадратний метр, які не рекомендовано застосовувати вже років з тридцять. Є термін «маса аркуша паперу площею 1 м2» зі спрощеним записом — «маса, г/м2». Однак, «щільність», «граматура» (калька з російського та польського професійного сленгу) продовжують своє життя у «професійних» виданнях. Так само можна навести приклади з визначенням книжкових оправ, позначенням обкладинок і палітурок. Терміни «м’яка обкладинка» і «тверда палітурка» теж довгожителі так званої, «фахової» періодики, рекламних оголошень і пропозицій послуг.

Невичерпним джерелом, що постійно постачає професійні видання жаргонізмами є сама повсякденна мова поліграфістів та видавців. У свою чергу у фахові видання такі терміни потрапляють через послаблення пильності редакторів і коректорів. Наприклад, можна прочитати «залізо» замість апаратне забезпечення, апаратура чи апаратні засоби; «кишеня» замість буфер оперативної пам’яті; «скельце» замість лінза для окуляра; «читалка» замість програма для розпізнавання образів і т.д.

Не професійний переклад завдає шкоди упровадженню логічно грамотних термінів. Так, прикметниковий суфікс -іс перекладається у нас як -іч (-ич). Тому — флексографічний, гідролітичний, літографічний. У друкарському процесі застосовується фарба, а не чорнило. Однак, у англійсько-українських словниках на першому місці проти слова ink стоїть «чорнило». І цей термін повсюдно поширюється.

Минулого року у видавництві Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ») побачив світ «Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи», підготовлений співробітниками НТУУ «КПІ». Видання книги здійснено за державною програмою «Українська книга» на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України.

Рецензували книгу відомі в галузі вчені та науковці: професор кафедри технічної механіки і пакувальної техніки Національного університету харчових технологій, д-р техн. наук О. М. Гавва; завідувач кафедри інженерної і комп'ютерної графіки Харківського національного університету радіоелектроніки, канд. техн. наук, професор В. П. Ткаченко; завідувач кафедри машин та агрегатів поліграфічного виробництва ВПІ НТУУ «КПІ», канд. техн. наук, доцент Ю. О. Шостачук.

Може виникнути логічне запитання: хіба наявні словники не вирішують існуючих проблем? Кожний із вищезгаданих словників побачив світ у різний час, був призначений для певної аудиторії та розв’язував визначене укладачами коло питань. Фахівцю на виробництві, в навчальному чи науково-дослідному закладі дуже часто вкрай необхідно отримати чітке однозначне тлумачення того чи іншого терміна, щоб ліпше зрозуміти явище чи процес, який він, цей термін, описує. Тож використання термінів, що відповідають сучасному стану видавничо-поліграфічної галузі в усіх фахових виданнях і у спілкуванні, є сьогодні одним із найважливіших завдань.

Якщо говорити про рецензоване нами видання, то укладачі намагалися дотриматися усіх вказаних вище вимог, що їм і вдалося. Словник охоплює терміни та визначення, які умовно можна поділити на такі групи: поліграфія та видавнича справа; поліграфічні матеріали (фотоматеріали, папір та картон, фарби й лаки, клеї); системи оброблення інформації (у тій їх частині, яка стосується додрукарських процесів) та організація виробництва й оцінка якості готової продукції. Якщо видавничі терміни значною мірою відтворюють додрукарський етап підготовки видання, то поліграфічні описують поняття притаманні частково додрукарському, а також друкарському та післядрукарському етапам підготовки видання. Особлива увага приділена сучасній комп’ютерній технології та техніці, що набула розвитку у процесах підготовки й випуску видань та паковань. До словника додано «Терміни і скорочення, які поширені без перекладу українською мовою» та «Список скорочень».

Схвалюючи появу цього видання, яке може слугувати прикладом, без перебільшення, титанічної праці укладачів (адже словник містить понад 4500 термінів та їх визначень), мусимо відзначити один недолік, що відразу впадає у вічі, — це необхідність у покажчику термінів англійською і російською мовами, котрі супроводжують їх українські відповідники. Це, на нашу думку, значно збагатило би словник та полегшило користування ним. Вочевидь, це сталося через обмеження фінансування обсягу видання. До зауваження слід віднести також відсутність наголосів на українських термінах.

Однак, вказані зауваження не заперечують і не зменшують важливості й актуальності термінологічного тлумачного словника видавничо-поліграфічної справи, котрий відображає сучасний стан галузі з точки зору сучасної технічної української лексики. Рекомендуємо укладачам продовжити роботу над створенням електронної версії словника і по-можливості врахувати наші зауваження. Підготовка електронної версії словника є актуальною як з точки зору можливого збільшення обсягу, так і комфортності та зручності користування довідковими виданнями.

Безумовно, видання актуальне, своєчасне й необхідне і знайде свого вдячного читача як серед студентів, викладачів та науковців, так і серед широкого загалу поліграфістів та видавців.