Серед них – нормативи життєвого циклу паковання, його вага і обсяг, можливості повторного використання та переробки. Регламент наголошує на важливості екологічної чистоти пакувальної та етикеткової продукції, а також друкарських фарб, що використовуються при його виготовленні.

Хоча фарби формують лише незначну частину пакувального дизайну, вони потрібні, щоб надати продуктам привабливого вигляду на полицях магазинів, забезпечити їхній рух по ланцюжках постачань, надати споживачеві інформації про властивості продуктів. Про те, яким чином положення нового регламенту змусять виробників паковання та друкарських фарб переглянути технологічні стандарти, розмірковує Наташа Єремич, менеджер з розробки чорнила компанії Domino Printing Sciences.

Оскільки зниження загальної ваги та обсягу паковання є одним із ключових завдань PPWR, то дизайнерам доведеться переходити на більш компактні та легкі пакувальні рішення. Крім того, навіть незважаючи на те, що для друку на етикетках та пакованнях невеликого розміру потрібно менше фарб, окремо розроблений регламент щодо проєктування рішень, що відповідають вимогам економіки замкненого циклу – D4ACE (Designing for a Circular Economy) – рекомендує звести використання фарб до мінімуму, частка яких має становити менше 5% від загальної ваги паковання.

У цьому випадку цілком логічним рішенням може стати відмова від етикеток на користь прямого друку на пакованні, включаючи нанесення на нього QR-кодів, що забезпечують доступ до інформації, що зберігається в різних мережних системах обробки даних.

Другим важливим аспектом стає потреба адаптації друкарських фарб до вимог повторного використання паковання. Так, інформація про брендинг, продукт і порядок його використання має бути надрукована фарбами, здатними витримати високі температури при знезараженні та очищенні паковання під час його підготовки до повторного застосування.

І навпаки, для друку змінних даних, у т.ч. тих, які стосуються позначення партій продукції та термінів її придатності, слід застосовувати легко видалені перед повторним використанням паковання фарби.

По-третє, вимоги до пакувальних матеріалів, що висуваються в PPWR, обумовлюють потребу використовувати більшу частку переробленої сировини. Це накладає додаткові вимоги до друкарських фарб, властивості яких мають коригуватися в залежності від типу матеріалу, що запечатується.

Ступені їхньої проникності і адгезійних властивостей відрізняються в залежності від матеріалу, оскільки від них безпосередньо залежать якість друку, довговічність і інтенсивність кольорів, що наносяться. Розробникам доведеться створювати нові функціональні покриття, скориговані рецептури фарб та праймерів, щоб гарантувати ефективність та безпеку пакувальних фарб при роботі з новими матеріалами, що відповідають вимогам PPWR.

Вже розпочато роботу з впровадження процесів, матеріалів та клеїв, що полегшують видалення фарб та етикеток з паковання при температурах нижче діапазону 65-85° C. Особливу увагу буде приділено виключенню зі складу фарбових рецептур небезпечних речовин зі списку EuPIA (Європейської асоціації друкарських фарб), щоб вони не брали участь у процесах вторинної переробки, не забруднювали вторинну сировину та не впливали на безпеку споживачів.

Впровадження регламенту PPWR потребує нового рівня співпраці між брендами та постачальниками чорнила, паковання, етикеток та пакувальних матеріалів, який, забезпечивши дотримання вимог до вторинної переробки, одночасно зможе задовольнити вимоги власників брендів до створення привабливої та високоякісної пакувальної та етикеткової продукції.

Очікується, що в найближчі десятиліття пакувальні матеріали та технології вторинної переробки розвиватимуться та видозмінюватимуться, і друкарським фарбам треба буде адаптуватися до цих змін.