В умовах посилення ескалації війни Росії проти України чимало представників світової видавничої індустрії стверджують, що всі їхні колеги у російському книжковому бізнесі підтримують нічим невиправданий військовий напад Кремля. Світова спільнота наполягає на запровадженні суворих санкцій як до російських видавництв, так і до окремих представників галузі.

 

Так, генеральна директорка видавництва Vivat (Харків) Юлія Орлова у своєму інтерв’ю для Publishing Perspectives (американський віртуальний бізнес-журнал) говорить: «Ми [українські видавці] більше не можемо їздити на міжнародні виставки, фестивалі, стажування. Тому ми вважаємо, що було б справедливим заборонити участь у них країни-агресора, Росії, а також окремих російських видавців. Неправильно, що українські видавці через російську агресію тепер змушені призупинити професійну діяльність і захищати Батьківщину зі зброєю в руках або сидіти в укриттях, а російські видавці можуть відвідувати виставки та міжнародні форуми, стажування та інші події».

Проте російські книгарі з такими заявами не погоджуються, наголошуючи на тому, що книжковий бізнес в Російській Федерації не є монолітним, а війна Путіна — не їхня війна. Частина представників книжкового бізнесу в Росії ніби-то навіть намагаються виявити свою солідарність з Україною. Й водночас продовжують вести бізнес, спонсоруючи зброю, якою Росія атакує мирні українські міста.

Міжнародні літературні організації поки досить обережно реагують на російську агресію, кажучи про те, що відмовляються від співпраці з російськими державними структурами, а не з незалежними частинами видавничої спільноти. Для прикладу, у відповідь на запит 12 культурних інституцій Латвії, Литви та Естонії, що закликали Франкфуртський, Лондонський та Болонський книжкові ярмарки обмежити зв’язки з представниками Російської федерації, адміністрація найбільшого книжкового ярмарку в світі Frankfurter Buchmesse відповіла, що призупинення їхньої співпраці з державними установами Росії, які займаються організацією російського колективного стенда на ярмарку, «не спрямоване проти російських авторів та доступності їхніх публікацій». Таку ж позицію висловили організатори Болонського та Лондонського книжкових ярмарків.

Крім того, Frankfurter Buchmesse буде надавати виставкові стенди для окремих російських видавців. Керівництво ярмарку занепокоєне лише тим, що участь колег з Росії у найближчій перспективі, ймовірно, буде обмежена, а то й взагалі неможлива через санкції, запроваджені міжнародною спільнотою, зокрема обмеження платіжних операцій, обмеження на авіаперельоти тощо.

У нещодавньому відкритому листі генеральний директор найбільшого російського видавництва «Ексмо» Євген Кап’єв зазначає, що «війна та її жертви невиправдані, а подальша ескалація може призвести до незворотних наслідків». Він стверджує, що видавці несуть певну відповідальність за невігластво та ксенофобію населення, а книжники є тими, «хто відповідає за розвиток ідей і взаєморозуміння людства». Кап’єв підсумовує: «Той факт, що багато людей все ще використовують для залагодження конфліктів зброєю, а не слова, є нашою драматичною помилкою».

Інший відкритий лист під назвою «Російські книгарі проти війни» на сайті Альянсу незалежних видавців і книгарів було створено 27 лютого і станом на 4 березня його підписали понад 1600 працівників російського книжкового бізнесу. У довідковій інформації йдеться про «приблизно 100 незалежних російських видавництв, які ставлять на перший план не так прибуток, як освітню, соціальну й гуманітарну діяльність».

У заяві йдеться: «Ми, російські книговидавці, книготорговці, редактори, перекладачі, критики, ілюстратори, дизайнери, верстальники, коректори, друкарі, бібліотекарі, букіністи, протестуємо проти війни, розв’язаної владою Російської Федерації в Україні. Війна має бути негайно припинена, а учасники агресії — позбавлені своїх чинів і звань, а також постати перед судом. Книга – одна з головних форм збереження та передачі людського досвіду. І весь цей накопичений за віки досвід вчить нас: війна – це злочин, а цінність людського життя безумовна. Війну треба зупинити!».

Не дивно, що гучна заява відразу привернула увагу державних структур, тому список осіб, які підписали звернення, незабаром зник із сайту, а разом з ним і посилання для залишення підпису. Сьогодні немає сумнівів, що це стало наслідком закону, який передбачає до 15 років ув’язнення за поширення «фейків» про дії збройних сил Російської Федерації. Після виходу закону протести видавців цілком припинилися. Певно, вони вирішили, що громадський протест може бути надто небезпечним для багатьох видавництв, щоб ризикувати.

Здається, прийшов час визначитися: бізнес чи людяність, гроші чи сумління, страх чи свобода. Бо слово — не менш ефективна зброя за крилаті ракети, що в ці хвилини шматують українські лікарні та школи. Та чи всім стане сміливості його промовити?