«1. Відчуття таке, ніби спостерігаєш, як надувається черговий мильний пузир. Напруження з кожним роком зростає, і все важче комусь першому сказати: «Хлопці насправді все це фігня — ми помилилися».
2. Виробники витратних матеріалів настільки пасуть задніх, що вже виробники нового обладнання почали агресивно продавати свої витратні матеріали. Ви маєте підписати контракт не лише на обладнання, а й на пожиттєве постачання витратних.
3. Чимало компаній з Китаю — багато копій машин 10-річної давнини.
4. Нав’язування ідеї тотального відеоконтролю якості продукції, що інколи набуває форми фарсу. Лише 2 приклади:

  • зупинили 8-фарбову KBA, яка летіла на 18000, заради одного листа з марашкою. Система відеоконтролю спрацювала надійно — браво! От тільки навіщо зупиняти машину? Перше ж, що зламають друкарі, — буде ця система. Тему про поламані датчики бокового вирівнювання проходили;
  • Landa. Інноваційна контрольна панель. Космос! І екран з відеофіксацією прийомки – дивимося, як «таскалки» скирдують аркуші. Невже людині треба виводити на екран те, що відбувається на відстані 1 метр від неї? До того ж всі екрани відблискують несамовито — що там помітити можна?

5. Флексографія почуває себе непогано. Навіть дуже.
6. Непомірно велика вартість фінішного обладнання та витратних матеріалів для них. Йдеться про струменеві машини вибіркового лаку та фольгування (MGI, Autobond, Scodix, SPS, Steinemann).
Спілкуючись з представником компанії, в якій працює Scodix, на питання «Яка середня вартість послуги за один аркуш В2?» отримав відповідь — $5. Питання є?

Враження :)

Наче ти виходиш зі свого вігваму на берег із списом і томагавком, і до тебе виходять дивно одягнені люди з небаченої до цього великої штуки, яку вони звуть «фрегат», і парять тобі яскраве намисто в обмін на жовтий камінь, який вони звуть золотом».