MacHOUSE, як і інші компанії-постачальники устаткування та витратних матеріалів, працює в реаліях української економіки, яка зазнала 2022 р. руйнівного впливу внаслідок агресії росії в Україні. Після природного шоку компанії вдалося швидко оговтатися та поступово налагодити роботу й відносно стабільно відпрацювати останні півроку, повернувшись до прогнозованої ринкової діяльності.

 

Шок швидко минув

В Україні немає жодної торговельної компанії, яка б не відчула на собі наслідки війни. Як й інші компанії, MacHOUSE наприкінці лютого 2022 р. опинився в стані ступору. Березень пройшов не під егідою бізнесу: доводилося займатися «виживанням, боротьбою, волонтерською діяльністю». За цих умов навіть найбільш працездатні бізнес-моделі не працювали, про стратегію годі було й думати, тому в діяльності MacHOUSE панували тактичні дії: робити свою справу, бажано — максимально активно, й, дай Боже, щось з цього вийде.

В MacHOUSE вийшло: компанія почувається відносно нормально, наскільки це можливо за нинішньої ситуації: менеджмент підтримує колектив компанії, який продовжує працювати з замовниками, не лише з поліграфістами, але з підприємцями, не пов’язаними з поліграфією, що, натомість, представляють дуже важливі галузі для країни сьогодні.

 

MacHOUSE сповідував принцип: робити те, що компанія вміє, різати кости, позбуватися збиткових складників. А якщо простіше: щодня приходити на роботу та робити свою справу.

Завдяки зваженій політиці компанії (за можливості підтримували замовників і не викручували їм руки) та власне й клієнтам, що нерідко проявляли лояльність до свого партнера, MacHOUSE поступово вдалося стабілізувати діяльність та зробити її прогнозованою.

 

Подеколи, щоб зберегти ринкові позиції, доводилося вдаватися до непопулярних заходів (внутрішніх та зовнішніх), наприклад, дещо скоротити кількісний склад. На щастя, йдеться переважно про фахівців, що тимчасово виїхали за межі країни та отримували фінансову допомогу у країнах, де опинилися. Компанії MacHOUSE це, у свою чергу, дало змогу зменшити збитки у короткотерміновій перспективі, швидше вийти на системну роботу.

 

Чимало фахівців компанії MacHOUSE з київського офісу та філій захищають Україну у складі ЗСУ, дехто перебуває на передовій, інші – на другій та третій лініях, трапляються моменти.

У MacHOUSE чимало фахівців мали досвід бойових дій ще у 2014 р., не всі ці хлопці демобілізувалися у 2015 р., дехто – значно пізніше, хтось після незначної паузи повернувся на війну.

MacHOUSE активно підтримує колег, що воюють, та бере участь у волонтерській діяльності. Основний натхненник цієї справи власник компанії – Дмитро Яшанов.

 

Через не надто лояльну поведінку орендодавців та почасти завдяки тому, що приміщення, яке завжди було цікавим, звільнилося, компанія MacHOUSE змінила локацію складу. За площею склад MacHOUSE скоротився не надто, але з огляду на внутрішню логістику компанії переваги очевидні: склад ближче, а замовники значно швидше одержують всі потрібні товари. Відповідно, розумна оптимізація торкнулася й вартості перевезень за маршрутом «офіс-склад».

 

Логістика

Однією з проблем, що довелося вирішувати, стало надзвичайне ускладнення логістики: маятник хитався від «божевілля» (останній відвантажений компанії MacHOUSE ще до війни контейнер матеріалів потрапив до України аж у травні). Повний розрив логістичних ланцюгів, нереальна хамовитість (манія наживи) українських логістичних компаній у час, коли всім було досить складно (зарубіжні транспортні компанії лояльніше ставилися до українських постачальників, ніж внутрішні перевізники) – це неповний перелік складнощів, з якими на початку війни стикнулися українські торговельні компанії.

Вартість логістичних послуг стала «приходити до тями», коли стабілізувалася ситуація з паливом, й перевізники з країн Східної Європи насмілися в’їжджати на територію України. Аж тоді українські логістичні компанії вирішили, що досить «10 пальців до рота совати», й треба запропонувати ринкові справедливі ціни.

Вирішити логістичні проблеми було складно та недешево, але до кінця літа ситуація принаймні стала прогнозованою. Стало більш зрозумілим, як працювати з розташованими відносно недалеко європейськими партнерами і як — з компаніями з Південно-Східної Азії. На жаль, постачання морем (через Одесу тимчасово неможливе) і постачання з Азії  ускладнене, бо потрібно використовувати інші порти. Але сьогодні компанія MacHOUSE пройшла цей шлях і може обрахувати приблизні терміни доставки та зрозуміти її вартість (бо певний період, логістика нагадувала «чорний ящик» – вантажі відправлялися на свою відповідальність, без чіткого розуміння, скільки це коштуватиме).

 

Ставлення вендорів та робота з ними

Серед партнерів MacHOUSE немає компаній, представники яких за часів скрути не підтримали Україну та MacHOUSE як компанію. Більша частина партнерів MacHOUSE перестала працювати з російським ринком. Звісно, компанії з Турції та Південно-Східної Азії нічого й не обіцяли, тож торгують з росіянами, а от більша частина європейських компаній повністю зупинили постачання до росії.

Хтось щодо агресії росії висловлюється політкоректно, інші – категорично та без купюр, але всі чудово розуміють, що відбувається геноцид, русня фізично намагається окупувати країну й усіх незгодних вбити, а українці рятують свої життя. Але у бізнес-стосунках з компанією MacHOUSE як юридичною особою ситуація складніша.

Хоча представники всіх партнерських компаній розуміють ситуацію в Україні, у бізнес-площині вони не висловлюються «політично» (бо там до цього ставляться «політкоректно»). Більшість компаній з відкритим серцем робила все можливе, щоб продовжувати співпрацювати, всіляко допомагали MacHOUSE (в т.ч. іноді і фінансово, пересуваючи терміни виконання зобов’язань). Але дехто наступної доби після вторгнення повідомив, що закриває всі кредитні лінії, й MacHOUSE має змогу повністю розрахуватися за зобов’язаннями, й потім розпочнеться подальша робота.

Одна з таких компаній, досить швидко «дала задню», з нею побудували план реструктуризації та за місяць почали працювати. А от співпраця з іншою (досить відомим постачальником) й досі ускладнена: рішення про умови наступних поставкок було ухвалено її керівництвом, яке не побажало зробити виключення для України.

Але, навіть за нинішніх, скрутних, часів компанії MacHOUSE вдалося зміцнити стосунки з кількома виробниками полімерів, змінити структуру роботи з грецькою Plastik Akritis (через блокування росією морських портів з Греції возити товари немає сенсу, тому MacHOUSE розпочав працювати з польською донькою компанії). Триває співпраця з виробником матеріалів для поліграфії (OMM).

Триває пошук нових постачальників витратних матеріалів для поліграфії. Компанія тестувала навіть бразильські друкарські пластини, які виявилися досить якісними, проте системну роботу з постачальником поки не розпочато через його віддаленість від України. Компанія налагоджує зв’язки з постачальниками з Північної Америки (співпрацю ускладнює цінова політика тамтешніх виробників). Також через фізичну віддаленість не стала поки системною розпочата у 2022 р. робота з постачальником із В’єтнаму.

Тривала робота і з новими постачальниками витратних поліграфічних матеріалів з Європи, але поки у MacHOUSE не визначилися, хто з них цікавий для подальшої співпраці.

Розпочато співпрацю з турецьким постачальником лабораторного обладнання.

Стосунки з одним з виробників було перервано за ініціативою MacHOUSE (він територіально перебуває в Ірані): попри адекватність представників цього виробника політика Ірану відносно України, зрозуміло, ставить хрест на торговельних стосунках з цією країною.

 

Нові реалії бізнесу

Звичайно, компанія MacHOUSE перестала працювати з відтермінуванням платежів. Бо за тиждень після відкритого вторгнення росії банки відмовили у кредитних лініях, натомість наполягали, щоб їм негайно повернули всі кошти.

За словами Михайла, інженерна компанія MacHOUSE має не кредитувати, а займатися постачанням витратних матеріалів та обслуговуванням обладнання, а звичка працювати постачальником, інтегратором та ще й «банкиром» призвела до певних ускладнень.

Тому після Перемоги особливу увагу у компанії звертатимуть на те, щоб отримувати кредитні продукти, що дадуть змогу працювати та надавати сервіс без фактичного кредитування замовників.

 

Михайло Онищенко, генеральний директор компанії MacHOUSE:

«Компанія вже спустилася з гори та їде по відносно похилій поверхні. Але позаду весь процес швидкісного спуску з гори: тебе несе вниз, тобі лячно. Іноді відвідувалися депресія, почуття безвиході, були й періоди, коли навколо сирена, а в тебе період надвисокої активності, хоч всі бігуть та ховаються»…

 

Михайло Онищенко сподівається (йдеться навіть не про ринок поліграфії, а про економіку в цілому), що ринок України певною мірою стабілізувався. Й починаючи з серпня, у поліграфії України спостерігається поступове зростання обсягів замовлень.

А розглядати споживацький попит варто в контексті початку листопада, бо після ракетних обстрілів росією великих міст ситуація кардинально погіршилася: споживацький попит впав, а друкарські потужності простоюють. Щойно стабілізується енергопостачання, ситуація з завантаженням друкарень швидко покращиться.

«Але бомбардування рано чи пізно закінчаться, чи українське ПВО діятиме успішно, як 14 грудня, коли з 13 дронів-камікадзе збили 13… А Україна навчиться давати відповідь кацап’ю, й ті невігласи нарешті зрозуміють, що бомбити безкарно не вийде», — зазначає Михайло Онищенко.

 

Сервіс та інсталяції

Певна кількість друкарень переїхали зі Східної до Західної України, а також до Києва (представники цієї категорії звикли економіти на речах, на яких краще не економити, й нерідко намагаються зробити все «своїми силами», а вже потім викликають кваліфікований сервіс). Але більш масштабні проєкти, що були пов’язані з переїздом великих друкарень, переважно скасовані.

Втім, сплески релокацій – це бурління, яке насправді не про бізнес (хапалося те, що наразі під рукою, а потім тривалий час довго та муторно запускалося). Проте поступово просуваються довоєнні проєкти, хоча дещо відтермінувалися в часі.

Отже, сервісна служба MacHOUSE сьогодні більше працює з регулярними клієнтами та системними викликами, робить монтажі обладнання (нещодавно в одній з компаній східної частини України компанія MacHOUSE встановила новий комплекс CtP Amsky).

Крім того, в одній з друкарень MacHOUSE інсталював нову фальцювальну машину, були продажі ЦДМ, інсталювалося різне б.в. устаткування.

Лабораторне обладнання компанія досить активно продає й наразі (обіг за напрямом дещо знизився, але не так критично як по іншому устаткуванню), чимало замовлень пов’язані із сервісом спектрофотометричного устаткування X-Rite (попри те, що фахівець з контрольно-вимірювального обладнання воює, він ще й встигає підтримувати продажі). Активно продаються прободрукарське обладнання IGT, віяла Pantone.

 

Пацієнт живий

На превеликий жаль, вже тривалий час поліграфія не є бізнесом, на якому заробляються кошти: це не таємниця для постачальників устаткування та власників друкарень. Галузь стала «річчю в собі» та не асоціюється з високою маржинальністю.

Ця тенденція намітилася 2008 р. й триває досі. У компанії MacHOUSE декілька напрямків, і це дає змогу балансувати та трішки заробляти. Але у компанії вірять у поліграфію України. Тому MacHOUSE й витратив чимало зусиль, щоб нормалізувати роботу напрямку, пов’язаного з поліграфією: підтримував замовників, налагоджував постачання витратних матеріалів, знаходив та розвивав співпрацю з постачальниками хімії.

 

«У MacHOUSE вірять у поліграфію України, тому витратили чимало зусиль, щоб нормалізувати роботу поліграфічного напрямку: підтримували замовників, налагоджували постачання витратних матеріалів, розвивали співпрацю з постачальниками хімії.

Й якщо вже сьогодні поліграфія не вмерла, то вона ще поживе».

 

Поліграфія ще поживе. Так, поліграфісти книжкової столиці України – Харкова — відновили роботу під бомбардуваннями. Переважна більшість власників потужних друкарень, які можуть собі дозволити жити не в Харкові, продовжують працювати у місті, й від них не чутно панічних розмов.

«Якщо у друкарню прилетіла ракета та помножила на нуль всі зусилля, і підприємець вирішив не відбудовувати її, то це рішення заслуговує на повагу, й треба його прийняти. Але таке рішення приймають не всі, а комусь пощастило більше, і ракета не прилетіла», — зазначає Михайло Онищенко.

Отже, оцінювати варто, скоріше, ситуацію у тому пулі друкарень, що працюють. Для тих, хто увімкнув верстат, це рішення є зваженим, і пов’язане воно не лише з фінансовими ризиками, але й з ризиками безпеки персонала, це врешті-решт потенційні ризики, що русня повернеться, і можна втратити все, що маєш.

Варто розуміти й те, що будь-яке перезавантаження бізнесу — це поглиблення збитків (просто нічого не робити – дешевше). А перезапуск бізнеса – це додаткові кошти, зусилля, час й… надія, що все це до тебе повернеться. Але якщо системні друкарні у Харкові вирішили перезапустити бізнес, навряд чи вони робили це несвідомо: якщо друкарні працюють, в них є певні замовлення й… надія.

 

Дефіцит енергії

Михайла мало цікавить думка утирків з росії, які педалюють тему, як потерпає через брак енергоресурсов та їхню високу вартість (спричинений самими мешканцями мордору) поліграфічна промисловість країн Західної Європи: «Якщо ти хворий та напівдурок і б’єш вікна та ріжеш провода, звичайно, негативний вплив на довкілля буде. Але не такий, як вони думають. Вони не пуп землі, без якого жити неможливо, вони хворі ідіоти, що просто руйнують довкола себе все»…

Проте, зрозуміло, що будь-які нальоти та відсутність електрики впливають на поліграфістів на побутовому рівні, а їхні виробництва просто іноді не вмикаються… «Проблема є… Але вона не є причиною, що може зупинити галузь. Звісно, на розв’язання ситуації підуть час та зусилля, але коли проблему буде вирішено, нічого не завадить всім енергозалежним галузям (і поліграфії теж) стабільно працювати та демонструвати зростання», — зазначає Михайло Онищенко.

Проблему з енергозалежністю виробництв Михайло сприймає як тактичну, а не стратегічну: чітко зрозуміло, що будь-яке виробництво розраховане на той пул замовлень, що вже є… та можливе зростання. Більшість компаній, з якими співпрацює MacHOUSE, так чи інакше пов’язані або з пакованням (тобто з харчовою промисловістю), або з воєнною тематикою чи аграріями. Отже, зрозуміло, що на продукцію друкарень за умов енергетичної кризи утворюється відкладений попит, бо якщо сьогодні не виготовлено потрібної кількості ковбаси чи паковання для неї, це не значить, що люди перестануть споживати цю ковбасу, а виробники ковбасну оболонку.

 

Економіка має працювати

Сьогодні Україна поступово перетворюється на Ізраїль: ми завжди будемо жити в небезпеці та розуміти, що нас хочуть вбити, але це не привід припиняти жити. Якщо нас хочуть вбити, просто треба вбити ворогів раніше, ніж вони нас.

Висновок простий: більшість росіян виявилися звичайними цинічними та лицемірними мразями й рабами. Просто є такі, хто намагається з росії вирватися, а є такі, хто засунув язика до дупи і в кращому випадку мовчить чи, як, до речі, більшість «колег-поліграфістів», скиглять: «Не всё так однозначно». Й нечисельні виключення (ложка меду в діжці лайна) загальну ситуацію не змінює.

На думку Михайла, економіка України має працювати, а підприємства — робити податкові відрахування навіть під час війни, і те, що населення перестало лякатися і стало витрачати заощадження чи зароблені щойно гроші – тенденція позитивна.

Нехай навіть гроші витрачатимуться у ресторані – вони підуть на зарплату поварів, офіціантів. У свою чергу представники закладу харчування купуватимуть товари у торговельних мережах, відповідно, торговельні мережі замовлятимуть поліетиленові кульки, продукти харчування, що потребують паковання. Цей ланцюг переривати не можна.

«Я б увімкнув повну нестерпучість до корупції, пов’язаної з військової тематикою — це те, ще не можна терпіти на державному та особистому рівн,і — зазначає Михайло. — Але б не робив боротьбу з неї у дрібному бізнесі (який першим страждає від боротьбі з корупцією, хоча не має до неї жодного відношення) одним з пріоритетів державного розвитку.

Чимало волонтерів купують, ввозять потрібні для фронту речі. Дрібні магазини, інші маленькі підприємці роблять все, щоб зберегти працівників, підтримати клієнтів, продовжувати надавати послуги тощо. У кожного з нас є поруч магазинчик, чи перукарня, або майстерня, які працювали й попри все робили наше існування більш схожим на життя.

Масова «боротьба з корупцією», на жаль, чеше під одну гребінку всіх — й тих, хто допомагає та працює, й тих, хто їм заважає і краде. Наразі це не той тягар, що потопить країну. А от відсутність ініціативи у країні може підірвати її існування. Середній чи великий бізнес частіше за все має змогу робити все за інструкцією, але «дрібноту» треба залишити у спокої та дати працювати. Так, сумно дивитися на бариг, які вигрібають на складах і «тащать» щось важливе для виживання багатьох та множать ціну на три, користуючись моментом. Але важливіше — не заважати тім ініціативним, хто робить важливе не заради прибутку, а задля особистого чи спільного виживання, незважаючи на усі перепони. Саме ці пасіонарії у майбутньому реанімуватимуть економіку. А баригам нагадаємо все потім… ».

 

Майбутнє

За словами Михайла, плануючи роботу компанії, про стратегію говорити сьогодні складно, скоріше — про тактику. Тактика MacHOUSE буде подібною до тієї, яку компанія практикувала у попередні місяці: працювати та розвивати все, до чого можна дотягнутися. Це стосується й планової роботи з постачальниками та замовниками (чимало об’єктивних та суб’єктивних питань пов’язані з дебіторською заборгованістю — окремі друкарні опинилися на окупованій території – їхні проблеми зрозумілі, а хтось просто користується моментом).

Отже, MacHOUSE займатиметься власною справою: підтримуватиме сили опору, власних співробітників, поліграфію України, розвиватиме економіку.