Діяльність Verdigris Project пов’язана з вивченням впливу друку на довкілля та висвітлення екологічних ініціатив членів міжнародної поліграфічної спільноти. Серед засновників проєкту Agfa Graphics, EFI, Fespa, Fujifilm, HP, Kodak, Miraclon, Ricoh, Spindrift, Splash PR, Unity Publishing і Xeikon.

Чому так важливо розуміти різницю між двома, здавалося б, близькими процесами (біорозклад і компостування)? Розкладанню у природі так чи інакше підлягає все, питання лише в часі. Скажімо, біологічний розпад скла триває мільйон років, синтетичного одягу — 30-40 років, жерстяної банки — 10, а папір для друку розкладається в середньому роки за два.

Контролювати біорозпад, на відміну від компостування, неможливо, і саме тут криється суть зроблених Verdigris уточнень щодо HP Indigo. Компостування є природним і максимально керованим способом отримання добрив за допомогою мікроорганізмів. Залежно від масштабів воно буває централізованим, на базі підприємств з переробки відходів, або приватним — де-небудь у саду, в компостній ямі або ящику, де простіше забезпечити приплив кисню (головного розтлінного елемента), потрібного для окислення. У масі для компостування також мають бути азот — живильне середовище для «робочих» бактерій і достатня кількість вологи, щоб підтримувати сприятливу «прілу середу».

Поліграфічна продукція, видрукувана на HP Indigo, для компостування не придатна через особливості розкладання чорнила. Проте, паперові відбитки, зроблені на HP Indigo, можна піддати деінкінгу (очищенню від фарби), і виробник спільно з низкою компаній працює у цьому напрямку.

На етапі деінкінгу, задрукований папір подрібнюється, змішується з водою й обробляється ПАР-ами, в результаті частинки барвника відокремлюються від волокон. Обсяги паперу з цифровим друком, що надходять у вторинну переробку, зростають. Змінюється на краще і склад макулатури, з’являються інноваційні методи разволокнення. Виробники витратних матеріалів починають випускати непаперові продукти на основі вторинної сировини — композити, вуглецеве волокно, мікрокристалічну целюлозу та інше. «Друк не зникне найближчим часом», — констатує Лорел Бруннер. І характер відбитка вже не є перешкодою для його переробки. Але не для компостування.