Цього року ПАТ «Київполіграфмаш» вже вкотре попри скептичне ставлення деяких «доброзичливців» доводить свою конкурентоспроможність і стабільно працює. Відвідав нещодавно підприємство, — й усе майже так само, як було до війни. Працюють металообробні верстати у механічному цеху, у складальному цеху збирається устаткування, чимало одиниць обладнання вже підготовлено до відвантаження замовникам.

Якою ціною досягаються ці результати та за яких умов краще за інших знає напевно генеральний директор ПАО «Київполіграфмаш» Володимир Максименко, який працює керівником підприємства 21 рік (а взагалі життя Максименка пов’язане з підприємством вже 27 років). Тож із задоволенням публікуємо розповідь директора про сьогодення єдиного на теренах колишнього Радянського Союзу справжнього заводу з виробництва поліграфічного устаткування.

 

Перед новими випробуваннями

«За різними підрахунками «Київполіграфмашу» цього року виповнилося 54 або 70 років, — розповідає Володимир Максименко. — «Київполіграфмаш» було засновано сімдесят років тому, але дещо в іншому місці – спочатку завод працював на Деміївці, згодом на Подолі. За нинішньою адресою (вул. Тульчинська, 6) був механічний завод, а п’ятдесят чотири роки тому відбулося об’єднання двох підприємств у завод «Київполіграфмаш» із серійного виробництва дротозшивних і ниткозшивних поліграфічних машин.

Під час свого становлення та на початку дев’яностих років минулого століття підприємство переживало складні часи. Але згодом підприємство було реформовано, і на ньому започатковано новий напрямок з виробництва флексодрукарських, бобінорізальних машин та друкарсько-висікальних ліній. Колишню номенклатуру заводу також було модернізовано та розширено.

За цей період нам вдалося самостійно створити понад двадцять нових моделей поліграфічних машин, побудувати два виробничі корпуси та провести технічне переоснащення виробництва для випуску великогабаритних і важких поліграфічних машин та ліній. Таким чином, виходячи з ринкових потреб, ми переорієнтували підприємство з серійного виробництва обмеженої номенклатури машин на дрібносерійне виробництво широкої номенклатури сучасних поліграфічних машин. Оптимізували непродуктивні витрати та впровадили систему оперативного створення нових моделей складних поліграфічних машин і фактично стали справжнім конструкторсько-виробничим центром із власною, перевіреною часом ідеологією.

Ми не маємо жодних проблем із створенням складних машин високого рівня автоматизації, але низька платоспроможність замовників та невисокий загальний авторитет вітчизняного машинобудування дещо стримують цей процес.

 

«Провідна роль у створенні нових машин належить нашому незмінному головному конструктору Генадію Красильникову. Це людина, яка одноосібно заміщує пару інститутів та СКБ. Він блискучий конструктор, науковець та високоефективний практик. У поліграфічній науці та власне у поліграфії чимало талановитих, здібних і продуктивних фахівців, але рівних Красильникову мені зустрічати не доводилося. Серед поліграфістів України та пострадянських країн я б поставив його на друге місце після Івана Федорова».

 

Ми маємо чимало здібних, неординарних працівників, завдяки яким підприємство багато років працює стабільно та розвивається навіть за несприятливих економічних умов у державі. Сьогодні «Київполіграфмаш» разом з іншими підприємствами зустрів нові випробування через глибоку економічну кризу та військові дії на нашій території. До того ж, ми втратили майже п'ятнадцять добре підготовлених машинобудівників. Частину було мобілізовано до лав Збройних сил України, а більша частина перейшла працювати на оборонні підприємства, де не проводиться мобілізація. Що ж до мобілізованих, то це є наш спільний обов’язок, і ми із вдячністю підтримуємо цих працівників, їхні родини та чекаємо на їхнє повернення. Інша справа з тими, хто залишив наше підприємство. Впевнений, що ці працівники, навіть виконуючи оборонні замовлення, принесли б більше користі на нашому заводі, де є достатньо високий технічний рівень, чітка організація машинобудівного виробництва та не розкрадаються бюджетні кошти.

Але життя продовжується, і ми вирішуємо виробничі завдання, а паралельно добираємо та навчаємо робітників. Дякувати Богу, маємо добру школу та багаторічний досвід праці за кризових ситуацій.

 

Результати роботи

2015 р. попри всі складнощі нам вдалося дещо покращити економічні показники. Випуск та реалізація товарної продукції збільшилися на 10%, тоді як обсяги загального машинобудування в Україні, порівняно з минулим роком, знизилися майже на 18%.

На жаль, рентабельність виробництва лишається низькою. Адже купівельна спроможність замовників невисока, а витрати на виробництво зростають, і ми постійно змушені підтримувати баланс між конкурентною ціною та витратами.

Виходячи з нинішніх економічних умов в Україні, змінили структуру нашого виробництва. Більшу частину доходу ми отримуємо від виробництва запчастин, модернізації різних поліграфічних машин, механічної обробки деталей та інших виробничих послуг.

Питома вага випуску машин склала близько 25% від загального випуску товарної продукції. Ми інсталювали вузькорулонну флексодрукарську машину «ФДР-210/5» з висікальним та рештою периферійних модулів у Бішкеці. Широкорулонну машину «ФДР-1200/6» встановлено на підприємстві «Полімерцентр», яке є багаторічним діловим партнером «Київполіграфмашу». Спільно з «Полімерцентром» у цьому році ми створили нову друкарську дільницю, де інстальовано три флексодрукарські та бобінорізальну машину нашого виробництва. Ця дільниця приносить підприємству певний дохід, а головне, на ній відбувається постійне тестування наших машин в умовах діючого друкарського виробництва.

У компанії «Глобал Сервіс» ми встановили нову автоматичну друкарсько-висікальну лінію з виготовлення задрукованих бандерольних кілець для грошових банкнот «ФДР-210/3 БК». Такого устаткування ми в Україні не зустрічали і створили його вперше. Лінія включає флексодрукарську секцію на три друкарські апарати, фальцювально-склеювальну секцію та секцію порізки, відліку і виведення готової продукції. Продуктивність лінії сягає 25 тис. виробів на годину. Сьогодні за контрактом з білоруською компанією «Железный выбор» у виробництво запущена вже друга така лінія.

У листопаді поставили на підприємство «Рівне-Флекс» (м. Рівне) новий монтажний оптико-електронний верстат «СМ-1200». Він дає змогу з високою точністю виконувати монтаж флексографічних друкарських форм. Крім того, видавництво «Поділля» (м. Літин) придбало ниткозшивну машину БНШ-6, а харківська компанія «Мастер-Пак» (де вже працюють наші шестикольорова флексографічна машина, бобінорізальна машина і капсулятор для переробки відходів плівки) – ще одну бобінорізальну машину «2ПР-1300». Цю машину ми вперше показали в Дюссельдорфі на drupa 2008 (її придбали з виставки чехи), але тепер, під час виготовлення замовлення для харківської компанії, вона була удосконалена, замінено окремі електронні комплектуючі та програмне забезпечення машини. Аналогічну роботу ми постійно проводимо майже на всіх моделях своїх серійних машин.

Традиційні ниткозшивні та дротозшивні машини ми також виготовляємо під замовлення, але невеликими серіями, бо це устаткування трудомістке. Але воно не є матеріаломістким, якщо порівнювати з важким друкарськими машинами. Тому за наявності двох замовлень більш рентабельним є виготовлення партії з п’яти машин (допускається партія з трьох), навіть якщо частина з них виробляється за рахунок підприємства і буде реалізована пізніше.

За напрямком відновлення та ремонту друкарських машин наші фахівці модернізували широкорулонну друкарську лінію Windmuller на підприємстві «Політара» (Славутич): було замінено електроніку, встановлено крокові двигуни, пневматичну гальмову муфту та систему управління з відповідним програмним забезпеченням.

Рівень експорту продукції «Київполіграфмашу», на жаль, знизився. Значну частину устаткування завод експортував до Росії та країн колишнього Радянського Союзу. Попри високий рівень репутації нашої продукції у Росії та її відповідну сертифікацію проблеми із розмитненням українських товарів ускладнюють торговельні операції. Та й у нас тепер душа не лежить до такої співпраці.

У 2015 р. ми постачали до Росії лише запасні частини для виконання своїх зобов’язань із сервісного обслуговування машин. Виручені кошти, як правило, спрямовувалися на волонтерську допомогу. Разом з тим, хочу подякувати редакціям російських журналів «Полиграфія», «Флексо плюс» та «Новости полиграфии», які, незважаючи на існуючий там пропогандиський психоз, регулярно добрим словом згадують чи подають новини про «Київполіграфмаш» і ніколи не просять за це якусь оплату.

З іншого боку, наш товарообіг із країнами ЄС теж суттєво зменшився. В країни, де відбуваються військові дії і процвітає корупція, купувати складну машинобудівну продукцію не хочуть. Усі обіцянки щодо зони вільної торгівлі також не реалізовані, а навпаки, навіть отримати імпортну комплектацію стало значно складніше. Держава зобов’язана принаймні спростити розмитнення імпорту та хоч якось сприяти вітчизняним виробникам у виході на європейські ринки.

Наступного року «Київполіграфмаш» планує провести сертифікацію продукції за стандартами ЄС. Дехто з іноземних замовників відповідну сертифікацію наших машин виконує на місці, бо вони відповідають європейським вимогам. Але все одно ми змушені шукати відповідні кошти на сертифікацію. Хоча добре відомо, що експорт продукції забезпечує надходження до держави іноземної валюти, а експорт високотехнологічної машинобудівної продукції до того ж підіймає її авторитет.

 

Стабільність – ознака класу

Останні декілька років ми не купували нових металообробних верстатів, а наявні кошти вкладали в розробку нових машин та в ремонт і підтримання в належному стані енергогосподарства, будівель та технологічного обладнання. Що ж до верстатів, їхньої технологічної точності, із цим проблем не виникає. Адже наш машинобудівний завод має власних кваліфікованих конструкторів, механіків та верстатний парк. Ми самостійно ремонтуємо, відновлюємо та модернізуємо свої металообробні верстати і постійно слідкуємо за їхньою геометричною точністю. Частина механічного обладнання не задіяна у виробництві на постійній основі, але ми працюємо у країні натурального господарства з недорозвинутою виробничою кооперацію.

Тому, якщо позбутися якогось недовантаженого верстата, виробництво стане вразливим і ненадійним, бо додаткові операції доведеться виконувати по кооперації, а це як правило, або зірваний термін, або брак. Тому незважаючи на економічну кризу та обмежену чисельність, ми прагнемо зберегти повноцінний і самодостатній машинобудівний завод з усіма видами металообробного обладнання, механо-складальним виробництвом, термічним, зварювальним, фарбувальним та гальванічним відділеннями, кузнею та заводською лабораторією контролю якості. Завдяки таланту та одержимості наших провідних працівників ми забезпечили відповідну стабільність, а стабільність, як відомо, є ознакою класу.

 

«Наше ремесло не дозволяє утримувати в кризовий період байдужих дублерів: нам потрібні лише ключові гравці, щеплені вірусом поліграфічного машинобудування».

 

Негативні фактори впливу

Щоб вийти на рентабельний рівень виробництва і розвитку, крім одержимості колективу, потрібні відповідні умови ведення бізнесу та виробництва. Насамперед, йдеться про кредитно-грошову систему. Ми перебуваємо в стані гіперінфляції, що вносить у виробництво елемент дезорганізації з непрогнозованим зростанням витрат на виробництво. Для прикладу, сплата за землю, на якій побудовано завод, становить близько двох мільйонів гривень на рік. Якщо індекс інфляції за підсумками року становитиме 50%, то сплата за землю для нашого заводу автоматично зростає на один мільйон гривень.

З іншого боку економіка недонасичена грошима, банківські кредити фактично недоступні. Украънські банки не виконують своєї основної функції — кредитування економіки, а здебільшого лише здійснюють касово-розрахункові операції.

Ми маємо спотворену тарифну політику, де марнотратство в енергетиці здебільшого перекладається на кінцевого споживача, тобто на виснажені промислові підприємства. Так, за своє електрозабезпечення завод сплачує за тарифами майже вдвічі вищими від тарифів для населення — 1,82 грн/кВт.год, тоді як до Криму (територія, що захоплена агресором) електроенергія постачалася за ціною 1,1 грн/кВт.год.

Серйозний тягар для підприємств — непомірне оподаткування нарахованої зарплати. І проанонсоване зменшення єдиного соціального внеску на зарплату до 20% вже давно назріло. Щось схоже було у 2015 р., але в останній момент черговим фінтом від уряду майже все було нівельовано. А тепер, як завжди, будемо сподіватися на краще.

 

Майбутнє є!

Крім забезпечення своєї життєдіяльності, завод «Київполіграфмаш» виконує й власну місію. Демонструючи наші нові машини, ми чимало років достойно представляємо Україну на авторитетних міжнародних виставках у Німеччині, Польщі, Росії, Білорусі та в Україні. На другий день після зриву підписання договору про асоційоване членство України в Євросоюзі ми, на знак протесту режиму, вивісили біля центральної заводської прохідної прапор Євросоюзу. Він жодного разу не знімався, навіть коли за це переслідували.

Частина працівників разом зі мною регулярно були на Майдані, навіть в окремі найкритичніші дні і ночі.

«Київполіграфмаш» бере участь у волонтерському русі, а єдиний вантажопідйомний великогабаритний автомобіль ми добровільно віддали на потреби АТО. Крім цього, ми брали участь в ремонті БТР-ів та постійно щось постачаємо в зону АТО: матраси, берці, розкладачки, плівки, продукти та інше. Цього звичайно мало, тому що частина наших співвітчизників жертвувало значно більшим… навіть життям. Тому мене особисто обурюють висловлювання окремих людей, що Майдан порушив стабільність та їхній спокій і посварив нас із Росією. На моє тверде переконання краща частина українців звалила диктаторсько-кримінальний режим, врятувала країну від ізольованої резервації, потім призупинила агресію іншого диктаторського режиму і надала нам шанс на цивілізований розвиток. Чи скористалися ми ним? На жаль, поки що ні. Причетних до репресій не покарано, агресію не зупинено, корупцію не подолано, потрібних реформ не проведено.

Вирішення цих критичних проблем залежить від нас усіх і, насамперед, від обраних нами провідників. На жаль, Україна від часів незалежності завжди була слабкою своїм вищим керівництвом. Замість прозорої проукраїнської політики ми маємо якусь напівправду та підкилимні «договорняки». На мій погляд, нинішнє керівництво держави та їхнє близьке оточення надто захопилося показушною метушнею і не готове пожертвувати чимось особистим заради України, як це роблять тисячі простих людей.

Натомість Україна сильна волонтерським рухом і паростками патріотичного громадянського суспільства, що стрімко розростається. Тому будемо сподіватися на краще і докладати своїх зусиль для зміни існуючої системи та розбудови нашої держави та її промисловості.